Проведення оперативно-розшукових заходів до початку досудового розслідування

Перш за все слід розібратись, що таке оперативно-розшукова діяльність (ОРД), яку здійснюють правоохоронні органи України.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

         Тобто, це діяльність оперативних підрозділів, яка здійснюється з метою:

  1. Пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння осіб, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (виявлення злочинів);
  2. Розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав (не відноситься до компетенції правоохоронних органів);
  3. Припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства (фіксація події злочину, затримання винних осіб “на гарячому” та розшук злочинців);
  4. Отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави (не відноситься до компетенції правоохоронних органів). 

         Цікаво, що підстави для проведення ОРД не завжди збігаються з її метою.

Так, підставами для проведення ОРД правоохоронними органами є:

1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:

- злочини, що готуються;

- осіб, які готують вчинення злочину;

- осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;

- осіб безвісно відсутніх;

2) наявність узагальнених матеріалів  центрального  органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, отриманих в установленому законом порядку.

Із зазначених вимог ст. 6 Закону вбачається, що ОРД може здійснюватися лише з метою документування злочинів, що готуються, а не уже вчинених. При цьому, в розумінні ст. 2 цього ж Закону (здійснення ОРД з метою припинення правопорушень) дана підстава залишається неузгодженою.

Статтею 5 Закону визначено вичерпний перелік підрозділів, які мають право здійснювати ОРД. Так, з числа правоохоронних підрозділів здійснювати зазначену оперативну діяльність мають право лише:

1. Національна поліція

- підрозділи кримінальної поліції;

- підрозділи спеціальної поліції;

2. СБ України:

- спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю;

- оперативно-технічні підрозділи;  

- підрозділи внутрішньої безпеки;  

- підрозділи оперативного документування,  

- підрозділи боротьби з тероризмом

- підрозділи захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

3. Органи доходів і зборів:

- оперативні підрозділи податкової міліції;

- підрозділи, які ведуть боротьбу з контрабандою;

4. Органи і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України;

5. Національного антикорупційного бюро України:

- оперативно-технічні детективи;

- детективи внутрішнього контролю;

         Необхідно звернути увагу, що оперативно-розшукова діяльність не ототожнюється з досудовим розслідуванням, а тому і коло осіб, які мають право здійснювати ОРД суттєво відрізняється від числа осіб, які мають право здійснювати досудове розслідування.   

Також, необхідно розділяти ОРС заведені з метою розшуку осіб і документування злочинної діяльності.

Ведення оперативно-розшукових справ (ОРС) з метою розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання та безвісті зниклих заслуговує на окреме дослідження, тому зупинюсь на цьому окремо.

         В даній статті хочу розкрити на ОРС заведених з метою документування злочинів, що готуються та осіб, які готують вчинення злочину.

Вже з мети ведення ОРС стає зрозуміло, що ОРД не може здійснюватися з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань тобто з початку кримінального провадження, оскільки кримінальне провадження розпочинається вже після вчиненого злочину. Вимогами ст. 7 Закону передбачено, що у разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового  розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

         З моменту внесення відомостей до ЄРДР будь-які заходи в рамках ОРД припиняються. Та починається проведення досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення негласних слідчих розшукових дій.

         З цього можна зробити висновок, що здійснення ОРД направленої на пошук інформації про готування особи до вчинення кримінального правопорушення вже після скоєння нею такого правопорушення є незаконним, а докази здобуті в результаті зазначеної діяльності не допустимими.

         Для досягнення мети ОРД оперативним підрозділам надані повноваження передбачені ст. 8 Закону. Слід звернути увагу, що такі оперативно-розшукові заходи як негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо-, відеоконтроль особи, аудіо-, відеоконтроль місця, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводяться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженого з прокурором, виключно з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. Зазначені норми закріплені і абзацом 5 ст. 9 Закону.

Тобто, використання матеріалів здобутих в ході зазначених оперативних заходів, наприклад як доказ у кримінальному провадженні середньої тяжкості - є неприпустимим.

Крім того, Законом передбачено недопущення використання одержаної внаслідок оперативно-розшукової діяльності інформації, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вона не містить інформації про вчинення заборонених законом дій (ст. 9 Закону).

Дані вимоги закону закріплені на Конституційному рівні тому є нормами прямої дії і жодним чином не можуть бути порушені.

         Підводячи підсумки хочеться зазначити, що оперативно-розшукова діяльність є окремою частиною кримінального судочинства, а її способи та методи як правило виходять за межі передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, а тому використання зазначених матеріалів для доказування вини особи на відміну від матеріалів негласних слідчих розшукових дій повинно мати скоріш виключних характер.