Порівняння оперативно-технічних заходів з негласними слідчими розшуковими діями

        Хочу розпочати дану статтю з розуміння оперативно-технічних заходів.

        Так, оперативно-технічні заходи (ОТЗ) це вид оперативно-розшукових заходів, який тимчасово обмежує Конституційні права громадян та проводяться під час оперативно-розшукової діяльності із застосуванням спеціальної техніки та спеціальної тактики з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, запобігання і припинення терористичних актів та інших посягань спеціальних  служб іноземних держав та організацій, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

       Негласні слідчі розшукові дії (НСРД) відповідно до п. 1.6 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні - це сукупність організаційних, практичних прийомів, у тому числі із застосуванням технічних засобів, які дозволяють у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним законодавством України, отримати інформацію про злочин або особу, яка його вчинила, без її відома.

       Вже із визначення зрозуміло, що ОТЗ проводяться лише в межах оперативно-розшукової діяльності, а слідчі дії лише в рамках кримінального провадження.

       Також, згідно ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” (далі Закону) клопотання про проведення ОТЗ ініціюються керівником оперативного підрозділу та погоджуються керівником відповідної прокуратури, в той час як клопотання про проведення НСРД ініціюються слідчим у провадженні якого перебуває кримінальне провадження та погоджується процесуальним прокурором.

       Тобто, при проведенні однакових за своїм змістом заходів, наприклад зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (прослуховування телефону), в ході ОРД та досудового розслідування принципова різниця у відповідальності особи, яка їх ініціює (керівник оперативного підрозділу та слідчий) і погоджує (керівник органу прокуратури та процесуальний прокурор).

        Інші можливості та права оперативних підрозділів під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, також визначені ст. 8 Закону.

       Згідно ст. 9 Закону у випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась, ініціатор заходу невідкладно зобов'язаний поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі.

        На відміну від зазначеного Закону чинним КПК (ст. 253) передбачено, що особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.

        Отже, Законом передбачений обов’язок службової особи поновити порушені права та відшкодувати заподіяну шкоду в ході оперативно-розшукової діяльності, а Кримінальним процесуальним кодексом – лише право повідомити про проведення НСРД відносно конкретної особи в ході досудового розслідування.

      Крім того, суттєва різниця вбачається і в меті проведення зазначених заходів.

       Так, ОТЗ проводяться з метою перевірки інформації про можливе готування тяжкого і особливо тяжкого злочину, а НСРД проводяться з метою отримання доказів причетності особи до злочину.

        Аналізуючи зазначені норми слід зробити висновок, про те що відсутність прозорості під час оперативно-розшукової діяльності компенсується рівнем відповідальності особи, яка погоджує законність проведення заходу, який тимчасово обмежує Конституційні права громадян.

       Водночас, в ході досудового розслідування службові особи вищої інстанції (прокуратури чи органу досудового розслідування) можуть перевірити законність надання вищезазначеного дозволу, однак з практики оскаржувати такі дії у національному судочинстві не ефективно.